Транспортний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення.

123456

Кольорова.

Великі перспективи для розвитку кольорової металургії має Кар­патський район. Тут є потужна сировинна база.

В окремих містах (Харків, Одеса, Київ) кольорові метали виплав­ляють з металобрухту. В Запоріжжі налагоджено виробництво елек­тродів для кольорової металургії.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для свого розвитку. Алюмінієва сировина – боксити, нефеліни і алуніти виявлено в Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Хмельницькій і Закарпатській обл.. Значні запаси поліметалевих руд знайдено в Луганській обл. і в Закарпатті. Значні родовища руд кольорових металів відкрито в 90 –ті рр. Це – золото, нікелеві, мідні, олов’яні, цинкові, ртутні руди, кобальт, титан.

44. Типи металургійних заводів України, їх суть та принципи розміщення.

Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з повним і неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи непов­ного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату. Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються знач­ні відходи металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана “мала металургія”. Вона представлена окремими цехами по вироб­ництву сталі і прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою використання відходів металу і забезпе­чення безперебійного постачання конструкційного матеріалу. Металургійні комбінати України, як і в індустріально розвинутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування виробництва — технологічний зв’язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва.

45.Природні передумови розвитку чорної металургії України та основні металургійні центри.

Залізорудна база чорної металургії(Чм) Укр представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами. Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд т. Кременчуцький залізорудний басейн розташований на тер Кременчуцького р-ну Полтавської області. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд т. Білозерський залізорудний р-н розташ на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя. Загальні запаси руд р-ну (до глибини 1500м) становлять близько 1,4 млрд т. Керченський залізорудний р-н розташований на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8млрд т. Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі. В Україні відкриті марганцеві родовища в: Одеській, І-Франківській областях і в Карпатах. В Укр є родовища титану і хрому. Великими родовищами титанових руд є Самотканське (Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське (Житомирської області).



В Україні можна виділити три райони Чм: Придніпровський, Донецький, Приазовський. У Придніпровському р-ні розташовано 14 металургійнихзаводів з 32 в Україні.

До Дніпропетровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська(4), Дніпродзержинська і Ново московська. До Запорізького металургійного вузла належать металургійний завод „Запоріжсталь”, електросталеплавильний „Дніпросталь” і феросплавний заводи. До Криворізького металургійного вузла - 5 гірничозбагачувальних комбінатів, металургійний завод Південно трубний і феросплавний заводи Нікополя. До Кременчуцького вузла – Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат.

До Донецького металургійного р-ну належать 13 металургійних заводів, потужних коксохімічних під-ств, які виробляють понад половину коксу України. По 2 металургійних заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську і Харцизьку, по одному – в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівні, Луганську та Алмазному.

До складу Приазовського металургійного р-ну входять потужні під-тва Маріуполя (2 заводи), а також родовища залізних руд Керченського басейну з Керченським залізорудним комбінатом і Комиш-Бурунською агломераційною фабрикою.

46.Кольорова металургія України, її значення,

галузева структура, принципи розміщення та основні центри.

Кольорова металургія – галузь промисловості з виробництва кольорових металів та їх сплавів(алюмінію , магнію, титану, міді, кобальту , олова), рідкісних та дорогоцінних металів. Значення кольорової металургії дуже велике, продукти кольорової металургії використовуються в сучасній електроніці, ядерній техніці, приладобудуванні, ювелірній промисловості, медицині, в харчовій промисловості, у виробництві побутової техніки, автомобілебудуванні та інших галузях виробництва. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікілева. Якраз ці галузі складають структуру кольорової металург ії. Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобу­ток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкіс­них металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено пе­реважно двома основними факторами — сировинним і енергетич­ним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розмішуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

В Україні є 2 р-ни Км: Донецький, Придніпровський. У Донецькому р-ні працює великий Костянтинівський цинковий завод, Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі (Донецької обл.), під-ство „Інтерсплав” – у Свердловську (Луганської обл.). У Придніпровському р-ні працюють два великих під-ства Км в Запоріжжі – алюмінієвий і магнієвий заводи.

47.Машинобудівельний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення .

Маш-ня – важлива галузь пр-сті розвинутих кр світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву стр-ру пр-сті, а й її розміщення Велике зн-ня маш-ня в н/г-му комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють засоби в-ва, так і для галузей, які виробляють предмети споживання, а також самі предмети споживання. Крім того, маш-ня виробляє різноманітне устаткування для буді-ва, транспорту, зв¢язку, торгівлі, спеобладнання для невиробничих галузей, а також пр-цію оборонного призначення. Маш-ня має багатогалузеву стр-ру і хар-ся створенням спеціалізованих заводів і галузей. На основі технологічних процесів, металомісткості і зн-ня в н/г галузі машня класифікуються таким чином: важке, загальне, середнє маш-ня; в-во точних механізмів; в-во приладів та інструментів; в-во металевих виробів та заготовок; ремонт машин і устаткування. Маш-ня Укр представлено практично усіма галузями (крім годинникової), але далеко не всіма підгалузями. Машинобудівний комплекс – це сукупність галузей пр-сті, що виробляють машини й устаткування для всіх ланок н/г. У сучасному житті немає жодної галузі, де б не використовувалися вироби маш-ня.

До машинобудування входять такі галузі:

Сільськогосподарське машинобудування; тракторобудування; Приладобудування;

Електротехнічне машинобудування; Автомобілебудування ; Хімічне і нафтохімічне;

Верстатобудування та інструментальне машинобудування; Машинобудування для легкої та харчової промисловості; виробництво побутових машин; Будівельно-дорожне та комунальне машинобудування; Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машинобудування.

48. Основні принципи і фактри розвитку і розміщення галузей машинобудування.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники. Зокрема, сировинний фактор є одним з провідних, оскільки виробництво усіх видів машинобудування тісно пов’язане з використанням металу. В цілому сировинний чинник визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема виробни­цтва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні, об’ємні, часто з великою вагою машини, справляє споживчий чинник. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах. Більшість галузей машинобудування вирізняється високою тру­домісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротех­нічного та деяких інших підгалузей.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Розвинута транспортна система регіону є передумовою спеціалізації і кооперування машинобудівних підприємств.

49. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення машинобудування в Україні.

Важке машинобудування включає виробництва металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних р-х, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції. Найбільші центри: Краматорськ, в якому діють два заводи: Старо-Краматорський і Ново-Краматорський. Важливе місце в структурі важкого машинобудування займає виробництво підйомно-транспортних машин. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані у Львові (завод “Автонавантажувач”), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші (Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов’янську. Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому розташовані заводи: “Електроважмаш”, турбінний ім. С.М.Кірова, “Електромашина” та електромеханічний (ХЕМЗ). Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С.М. Кірова, який випускає устаткування для всіх видів електростанцій. Його продукція не лише використовується в Україні, а й поступає на експорт. Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Цент­ром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-авто­матів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському. У структурі загального машинобудування провідне місце зай­мають транспортне і с/г машинобудування, вир-во промислового технологічного та будівельного обладнання. Підприємства названих галузей орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу.

Основні центри морського суднобудування є Миколаїв, Херсон. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. В Севастополі виробляють морські крани. Річкове суднобудування розвинуте в Херсоні та в Києві. Автомобілебудування — це відносно молода галузь машинобудування України. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.

В Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей народного господарства. Зокрема, обладнання для хімічної промисловості виробляють у Києві, Сумах, Полтаві, Дніп­ропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Костянтинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової промисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кіровоград.

Галузі точного машинобудування відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і висококваліфікованих кадрів. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці; радіоелектроніки — Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Виробництво приладів та інструментів має експортноутворююче значення.

50. Сільськогосподарське машинобудування України, галузева структура і особливості роз-міщення.

С\г м\б розміщене в районах виробництва готової продукції, а його географія відбиває зональ­ну спеціалізацію с\г. В У. збу-довано заводи з виробництва с\г машин, великі спе­ціалізовані під-ва для виготовлення сівалок, плугів, куль­тиваторів, наван-тажувачів, причепів, машин і обладнання для тв-ва та кормо-виробництва.Так,найбільшими центра­ми сільськогосподарсь-кого м\б є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Кіро-воград (сівалки), Дніпропетровськ (бурякозбиральні комбай-ни), Тернопіль (бурякозбиральні комбай­ни), Херсон (зернові і кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (трак­торні плуги). Заво-ди з випуску різних сільськогосподарських машин і запасних частин є в Києві, Миколаєві, Первомайську (Миколаївська обл), Бердянську, Мелітополі, Білій Церкві, Чер­нівцях, Доне-цьку, Луганську, Житомирі, Коломиї, Кременчуці, Умані, Ко-нотопі. Тракторобудування як галузь середнього машинобу-дування в своєму розміщенні орієнтується на споживача. Най-важливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобуді-вний. Колісні трактори ви­робляють у Дніпропетровську, трак-торні агрегати — у Вінниці. Ряд великих підприємств для ви-робництва деталей і запасних час­тин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Киє­ві, Білій Церкві, Луга-нську, Одесі.

51. Транспортне машинобудування України, його значен-ня, галузева структура і особливості розміщення.

Підприємства цієї галузі орієнтують­ся у своєму розм-ні на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Локомотивобудування прив'язане до джерел си-ровини. Тепловози вироб­ляють у Луганську на базі паровозо-будування і в Харкові на заводі транспортного машинобуду-вання. Промислові електровози випус­кають у Дніпропетров-ську. У Києві, Львові, Дніпропетровську, Пол­таві, Одесі, За-поріжжі, Конотопі й Дружківці є заводи для ремонту тепло-возів. Залізничні вагони виробляють у Кременчуці й Дніпро-дзержинську, великовантажні вагони — у Стаханові (Луган-ська обл.). У Маріуполі налагоджено виробництво металевих вагонів-цистерн. Найбільші вагоноремонтні заводи розміщені в Києві, Харкові, Одесі, Львові й Конотопі.Складна галузева структура суднобудування, специфічна техно­логія будівниц-тва суден. Так, суднобудування — це будівництво й ремонт суден, а також суднове машинобудування. Суднобудування поділяють на морське й річкове, а його географія збігається з морсь­ким узбережжям і внутрішніми водними шляхами. Основним центром морського суднобудування є Ми­колаїв, де працюють три суднобудівних заводи, що випускають різно-манітні океанські і морські судна — танкери й суховантажні дизельелектроходи. Два суднобудівних заводи у Херсоні ви-пуска­ють різні типи океанських і морських суден, доки для морських пор­тів і портові крани. У Києві випускають морські траулери. Суднобу­дування і судноремонт розвинені в Одесі, Іллічівську, Севастополі, Керчі та Маріуполі. Річкове судно-будування розвинене в Києві, де будують паса­жирські і букси-рні судна, траулери, рефрижератори. Херсонський завод річ-кового суднобудування випускає катери, теплоходи, земсна-ряди, судна озерного типу. Річкове суднобудування і судноре­монт є в Запоріжжі, Ізмаїлі, Вилкові (на Дунаї). Автозаводи Укр випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено вир-во легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівський автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Авт пром-ть кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон,Сутиска Віннницької обл), запасні частини (Чернігів). Центрами авіаційної пром-ті є Київ (Кіївський авіазавод ім. Антонова) і Харків, найбільші наукові і промислові центри Укр. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки. Вир-во тролейбусів зосереджено у Києві і Дніпропетровську. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

52. Верстато- та приладобудування України, його значення, принципи розміщення, основні центри.

Верстатобудування орієнтується на р-ни і центри з розвине­ним машинобудуванням, науково-дослідною і конст-рукторською базою. Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок верстатів з числовим програмним управлінням, вер-статів-автоматів, шліфувальних, фре­зерних і прецизійних. В-во приладів, точних машин, інструментів і механіз­мів ор-ієнтується тільки на райони високої технічної культури. Га­лузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підпри­ємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за коопе-рацією. Найбільши­ми центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімфе­рополь; електронно-обчислюваль-них машин — Київ, приладобуду­вання та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів, ви­готовлених на підприємствах України, вивозять за її межі. У перспективі необхідно розширити асортимент продукції маинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобу­дівної прод-укції й технічного переоснащення галузей промисло­вості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Ро-звиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задоволь-няються не­повністю. Необхідно розвивати ряд нових маши-нобудівних галузей і ви­робництв, нових видів машин, устат-кування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинаміч-ного генераторобудування, виробниц­тва швидкісної електро-нно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізич-них і електротехнічних засобів обробки металу та ма­теріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, авто-матизації тощо.

53. Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри.

Важке машинобудування об'єднує в-во металургійно­го, гі-рничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність проду-кції. Як прави­ло, у важкому машинобудуванні більше підпр-иємств повного цик­лу (заготовка, обробка, складання), які ви-пускають продукцію не­великими серіями і навіть індивідуаль-ного призначення.Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придні-провському економіч­них районах. Найбільше під-во Ново-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає коваль-сько-пре­сове, металургійне устаткування, прокатні листові стани неперервної дії, металорізальні верстати для, Дебальців-ський машинобудівний завод,Старо-Крама­торський, Кадіївсь-кий ливарно-механічний завод -устаткування для металурій-ної промисловості.Центри-Дніпропетровськ, Кри­вий Ріг і Марганець.Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості До-нбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості, оскільки спожи-вачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основ-ними центрами цієї галузі є Друж-ківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волин-ська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйом-но-транспортного машинобудування України для випуску різ-них типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонван-тажувач".Однією з найголовніших галузей важкого машино-будування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравліч­них турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устат­кування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.Центром енергетичного машино-будування є Харків. Його під­приємства — турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод "Електроваж-маш", електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина" — випуска­ють понад 40 % проду-кції енергетичного машинобудування Украї­ни. Турбінний за-вод випускає потужні турбіни для теплових, атом­них і гідрое-лектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народ-ного господарства.Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Меліто­поль,Львів,Тернопіл,Полтава, Нова Каховка. Центрами енерге­тичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав (Херсонська обл.). Кабельне вироб­ництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроі­золяційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську. Найважливі-шими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетров-ськ, Кривий Ріг, Марганець.

54.Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, кухонної і калійної солі, титанових руд.

Запаси вугілля на тер Укр зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на тер Харківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі. Найбільше зниження обсягів видобутку відублося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 84,8%, тоді як у Донецькому – на 51,1%, а Львівсько-Волинському – на 65,7%. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській обл. є родовища високоякісної нафти. Значні родовища газу зосереджені в Харківській обл., серед яких особливо відоме Шебелинське. Україна має практично невичерпні запаси кухонної солі, більше ніж половина яких припадає на Артемівсько-Слов’янське родовище Донбасу. У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей: великі родовища в Івано-Франківській(Калуш) і Львівській(Стебник)обл.. Найбільше родовище фосфоритів – Кролевецьке в Сумській обл.. Основні родовища титанових руд є в Житомирській і Дніпропетровській обл..

55 Особливості розвитку і розм-ня галузей хімії органічного синтезу Укр.До хімії органічнго синтезу належать вир-ва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон. Сировинною базою є нафта, газ, кам‘яне вугілля, а також кухонна сіль. Хіиічні підпр-ва роміщ-ся в р-нах видобутку цієї сировини або в місцях споживання готової продукції.синтетичні смоли і пластмаси виготавл-ся в р-ні знаходження сировини в Донбасі (Горлівка, Сєвєродонецьк, Донецьк, Рубіжне), у Придніпров‘ї ( Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, в Черкасах, Одесі тощо. Хімічні волокна викотовляють в Києві, Чернігові, Черкасах, Житомирі, Сокалі (Львівська обл). більша частка хімічних волокон є синтетичними. Лакофарбова промисловість – галузь хімії органічного синтезу. Вона випускає лаки, фарби , оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші тощо. Основну частину цієї продукції виготовляють у Донбасі (Луганськ, Донецьк) і Придніпров‘ї (Дніпропетровськ, Кривий Ріг) Вир-во лаків і фарб є також у Києві, Харкові, Кременчуці, Львові, Бориславі, Івано-Франківську, Одесі, Сімферополі. На відходах коксохімічного вир-ва розвив-ся велика анілінофарбна промисловість, що виготовляє барвники для текстильної, взуттєвої, поліграфічної промисловості. Її головний центр – Рубіжне ( Луганська обл).

56. Особливості розвитку і розм-ня галузей основної хімії Укр.

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кис-ту й мінеральні добрива.Содове вир-во переважно сконцентроване у Донбасі (Лисичанськ і Слов‘янськ),який має великі запаси кухонної солі. Необхідні для вир-ва соди вапняки виготовлюють безпосередньо поблизу содових заводів. Крупне вир-во соди є і на Кримському содорвому заводі в місті Червоноперекопському, що працює на солях Сивашських озер. Вир-во сірчаної кис-ти зосереджено переважно у цнтрах переробки фосфатів – у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виробляють у Горлівці (“Стирол”), Дніпродзержинську (“Азот”), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров‘я. Виробництво мінеральних добрив є провідною галуззю хімі-чної промисловості України, яка виробляє азотні, калійні, фо-сфорні і комбіновані гранульовані добрива з домішками мік-роелементів. У структурі виробництва мінеральних добрив пе-реважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу.Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського пів­острова виробляють на Він-ницькому й Костянтинівському хіміч­них заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфос­фатному заводі. Певну роль у цьому відіграють руди Кролевецько-го (Сумська обл.), Ізюмського (Харківська обл.) та Придністров­ських родовищ фосфоритів.Азотно-тукова промисловість виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку. Кардинальні зміни в географії цієї промис-ловості відбулися вна­слідок переходу на економічнішу сиро-вину — природний газ. Роз­галужена система газопроводів ум-ожливила наближення її підпри­ємств до районів споживання. Азотно-тукова промисловість Украї­ни випускає азотні добри-ва: сульфат амонію, аміачну селітру, кар­бамід тощо. Основні центри — Дніпродзержинськ, Горлів-ка, Лисичанськ, Алчев-ськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.Калійні добри-ва виробляють у Калуші на ВО "Оріана" і Стеб-никівському калійному заводі, тобто в районі залягання калійних солей. Виробництво фосфатних добрив нала­годжено на основі при-візних (кольських) апатитів і пів­нічно-африканських фосфор-итів у Вінниці, Одесі, Сумах, Костянтинівці.

57.Лісова промисловість України : її значення, райони розміщення і проблеми раціонального використання і охорони лісів .

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це су­купність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарст­во, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової про­мисловості по механічній і хіміко-механічній та хімічній переробці дере­вини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна про­мисловість, обслуговуючі виробництва, заводи по виготов­ленню предметів праці для окремих галузей, підприєм­ства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування.

Продукція ЛПК використовується в маши­нобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві.

Лісовий фонд України характеризується переважанням листя­них і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів дере­вини по території. Найбільша концентрація їх в Українських Кар­патах (40,5% площі цього регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісостеповій зоні цей показник становить 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей нале­жать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90% всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн.куб.м. деревини.

Для лісового господарства України характерні захисний та захисно-промисловий напрями ведення. Заготівлю деревини в порядку рубок головного користування проводять у межах розрахункової лісосіки, а при веденні рубок догляду за лісом — виходячи з не­обхідності поліпшення породного складу та якості лісів.

Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сиро­винної проблеми в перспективі можна віднести:

— поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

— залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

— удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозбері­гаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпе­чити зниження витрат деревини;

— розширення сфери застосування ефективних замінників лі­соматеріалів;

— збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісо­користування, створення високопродуктивних плантаційних лісо­насаджень.

58. Деревообробна промисловість України, принципи розміщення, основні центри.

Деревообробна пром. здійсн переробку деревини й виготов- ляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для насел. і н/г. Вона об’єднує різні за мета ломісткістю вир-ва. Особл. цієї пром. є споживання у великій к-ті хім. продукції. Підпр-ва деревообр. пром. розміщені в місцях зосередження лісосиро- винних рес-в – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Осн. галуззю деревообр. пром. Укр. є меблева. Висока концен трація вир-ва меблів склалася у Закарп., Ів-Фр., Чернів. обл., які виготовляють понад 25% заг. к-ті меблів. В інших регіонах осередками вир-ва меблів є обл. центри. Найб. підприємст- вами меблевої пром. є Сваляв- ський, Хустський, Тереснянсь- кий (Закарп.), Болехівський і Брошнівський(Ів-Фр), Черніве- цький, Броварський(Київська)деревообробні комбінати; дні- пропетровські “Дніпромеблі”, лбвівські “Карпати”, Ів-Фр., Чернів., Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Бере- гівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровогр., Дрогобицький, Сумський меб- леві комбінати. Серед спеціалі- зованих підприємств по вир-ву меблів виділяється Ів-Фр., Житом., Київська ім.Богожен- ка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львів., Моло- чанський меблеві комбінати. З відходів деревообробної пром. виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетр., Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та

ін.)

59. Целюлозно-паперова та лісопильна промисловість України, її значен-ня, принципи розміщення та основні центри.

На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а та-кож вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість.Вона характ-ся високою матеріаломісткістю і водомісткістю, тому тяжіє до сировинних баз. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Ко-рюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й Вели-кий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і насе­лення в папері в серед-ньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або ви-робляють в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які всюди у світі має тенден­цію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Виробляються також будівельні матеріали, деревоструж­кові плити, фанера з лісової сировини та відходів.

Лісопильне вир-во є важливим процесом первинної механічної обробки ділової деревени.Його розм залежить від положення р-нів лісозаготівель по відношенню до споживача пиломатеріалів, наявності і характеру траспортних шляхів, по яких проходять масові потоки лісу або пиломатеріалів.Традиційно підпр-ва деревообробної пром-ті розміщені в місцях зосередження лісосировинних ресурсів – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Лісопильне вир-во представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька обл), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська обл), Рахів, Тересва (Закарпатська обл), Сколе, Стрий, Турка, (Львівська обл), Ковель, Костопіль, Овруч, Коростень.У 1996р вир-во пиломатеріалів в Укр становило 2,3 млн. м3 .

60.Будівельний комплекс України, його суть, галузева структура і значення. Будівельний комплекс (Бк) – це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу Бк входять такі галузі матеріального в-ва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, в-во будівельних конструкцій і деталей. У ряді наукових досліджень структура Бк розуміється більш широко: до нього включається також будівельне і дорожне машинобудування, спеціальна інфраструктура. Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організації створені у великих містах. Так у Києві діють холдінгова компанія „Киівміськбуд”, спеціалізовані будівельні організації по монтажних роботах, транспортному, нафтогазовому, водогосподарському будівництву. Великий обсяг різноманітних будівельних робіт виконують енергетики: створені проектно-пошукові інститути галузевого профілю. Нині в-во будівельних матеріалів більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії,тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна індустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально будівельні територіальні сполучення. Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування Бк просто не можливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, РПС і розвиток регіонів. Від розвитку цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл,окремих р-нів. Бк підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання в-ва в усіх галузях господарства.

61. Цементна і скляна промисловість України, її сировинна база, принципи розміщення та основні центри.

Цементна пром-ть- матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщуються в районах видобування сировини. В Ук-раїні налічується 15 цементних заводів; їх загальна потужніс-ть —24 млн т на рік. Цементна пром-сть – матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщують у р-нах видобування сировини.У Донбасі залягають високоякісні карбо-натні породи, тому тут споруджено найбільшші цементні під-ва України-Амвросіївський цементний комбінат, Краматорсь-кий, Єнакіївський. Донецька област по вир-ву цементу посі-дає перше місце, Дніпропетровська — друге, Харківська (Ба-лаклія) — третє. Найбільші цементні заводи розташовані в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Цеме-нтні заводи цих обла­стей випускають портланд-цемент і шла-копортланд-цемент, вико­ристовуючи для виробництва остан-нього шлаки металургійних за­водів.Цементні заводи в захід-них областях виробляють третину це­менту України. Найбіль-ші заводи зосереджено у Львівській (Мико­лаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмель­ницькій (Кам'янець-Подільський) областях.Порівняно менше виробля-ють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сирови-на. На території південних областей Ук­раїни працюють Бах-чисарайський (Автономна Республіка Крим), Ольшанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші заводи.Виробництво скла — дуже теплоємний процес, тому його розташовують поблизу паливних баз. В У. є 6 заводів листового та технічного скла. Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянти-нівка в Донбасі. Тут виробляють віконне скло, шла-коситалеві плитки, армоване, вітринне скло та інші його види. Склоробні заводи є також у Лисичанську, Львові, Запоріжжі.Україна бу-ла значним виробником і експортером цементу, але техно­логія його виробництва вже застаріла.

62. АПК, його суть, галузева стр-ра і особливості розвитку в ринкових умовах.

АПК – це сукупність галузей господарства, що виконують функцію забезпечення населення продуктами харчування і предметами народного споживання с/г походження. АПК значною мірою визначає розвиток кр-ни, рівень життя населення, його забезпеченість продуктами харчування, а промисловість с/г сировиною. В АПК зайнято близько 1/3 всієї чисельності працівників народного господарства. На частку його галузей припадає понад 30% основних виробничих фондів. Галузі АПК формують близько 1/3 національного доходу і майже 2/5 валового суспільного продукту. АПК – складний комплекс, де економічно, технологічно та організаційно взаємопов’язані між собою багато галузей і в-в. АПК має надто складну функціональну і галузеву структуру. До його складу входять 3 основні сфери: 1) с/г вир-во – рослинництво і тваринництво, що створює сировинну базу АПК – це його основна ланка;2)галузі, що створюють матер-техн-ні засоби для галузей АПК. Це с/г машинобуд-ня, вир-во засобів захисту рослин, мінеральних добрив;3)галузі, що забезпечують переробку с/г продукції (харчова, легка). У сучасних умовах для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового в-ва – агропромислові об’єднання, агро комбінати, агрофірми, асоціації. В сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки і в-ва на основі створення науково-виробничих систем. В Україні успішно функціонує науково-виробнича система „Кукурудза” в Дніпропетровській обл..

63. Територіальна організація АПК: спеціалізовані і інтегральні АПК, їх суть.

Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агро-промислової інтеграції, тобто елементів територіальної струк-тури. В науковій літературі виділяють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної с/г продукції і мають
найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбі-льш поширеними Серед них виділяють:

• агропромисловий пункт — локальна форма АПК, що об'-єднує в населеному пункті переробку одного виду с/г сиро-вини;

• агропромисловий центр — локальна форма АПК, яка об'-єднує в населеному пункті переробку кількох видів с/г сиро- вини;

• агропромисловий кущ — локальна форма АПК, що хара-ктеризуються компактним розміщенням на невеликій терито-рії агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зона-ми;

• агропромисловий вузол — складне територіальне агроп-ромислове утворення, яке розглядається як система компактно розміщених агропромислових пунктів,центрів і кущів навколо міста, (як правило, обласного чи районного центру).

Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної
адміністративної одиниці обумовлюють формування відпо-відного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного р-ну. В межах природно-еконо-мічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони, вони представлені інтегра-льними агропромисловими зонами і агропромисловими р-ми та спеціалізованими агропромисловими зонами і р-ми. Інтег-ральна агропромислова зона — це територіальне зосереджен-ня всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї приро-дно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Поліс-ся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропро-мислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спеціалізова-ний агропромисловий р-он — територіальне зосередження аг-ропромислових підприємств однієї спеціалізації в межах від-повідної спеціалізованої зони (коноплепереробне в-во). Інтегральний агропромисловий район — це територіальне зо-середження агропромислових підприємств у межах певної ча-стини природно-економічної зони. Якщо зональні агропроми-слові комплекси формувалися переважно під впливом приро-дних умов у межах природно-економічних зон Полісся, Лісо-степу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреа-ційних центрів переважно під впливом економічних факторів формувалися зональні — інтегральні і спеціалізовані примісь-кі АПК. На формування таких агропромислових утворень на-самперед впливає попит населення великих міст на малотран-спортабельну продукцію харчування — овочі, свіже і дієтичне м'ясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК ха-рактерна відсутність в-ва і переробки більшості зернових і те-хнічних культур та тісний зв'язок в-ва продукції з її реалізаці-єю. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.

64. Зернове госп-во Укр, його значення, структура, динаміка розвитку і зональний х-р розміщення зернових культур.

Зернове госп-во формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно твариннництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт. Вир-во зерна в нашій кр-ні коливається за останні роки від 24 млн до 50 млн. За останні роки значно зменшилось вир-во зерна і становило: в 1991р – 38,6 млн т, в 1995р – 33,9 млн, в 1996 р – 24,6 млн , в 1997р – 35,5 млн. Зернові культури займали останніми роками 42—47 % посівних площ. Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40 % його загального обсягу. В Украї-ні вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні відмінності у зонах, що пов'язано з неоднаковими при-родно-економічними умовами.Основними хлібними зерновими культурами України є озима пшениця і жито, круп'яними — просо, гречка і рис, зернофураж-ними — ячмінь, кукурудза овес і зернобобові.

Озима пшениця — основна продовольча зернова культура, по-сіви якої займають до половини зернового клину. Наивища кон-центрація їх у степовій (понад половина посівів) і лісостеповій зо-нах (понад третина). Значно менше посівних площ під озимою пшеницею на Поліссі. Врожайність 30 – 40 ц/га.

Озиме жито — цінна продовольча культура. Основні його посі-ви зосереджені на Поліссі (понад 60 % усіх його посівів), в районах Карпат і деяких лісостепових районах.Врожайність 20 ц/га.

Фуражні к-ри. Ярий ячмінь— оновна фуражна і частково продовольча зернова к-ра, друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валовими зборами зерна. Посіви розміщені переважно в північному Степу і Лісостепу а також в передгірських та гірських районах Карпат. Озимий ячмінь вирощують у південному Степу та у передгірських і гірських районах Криму. Кукурудза — цінна продовольча і фуражна культура,її основні посіви зосереджені у Степу і південній частині Лісостепу. Середня врожайність 30 – 35 ц/га.Овес — допоміжна фуражна культура. Найбільшу част в струк-турі посівних площ овес займає на Поліссі і районах Карпат.

Просо, гречка, рис — цінні круп'яні культури. Просо завдяки його посухостійкості вирощують пе­реважно в степових областях, хоча найбільші врожаї отримують у лісостепових (Хмельницькій, Вінниць­кій, Черкаській).

Гречку вирощують у лісостепових і поліських об­ластях, менше – у степових. Посіви порівняно невеликі – 0,3 - 0,4 млн га, врожайність 7 – 10 ц/га

Рис росте на зрошувальних землях Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим. Посівна площа – 23 тис га.

Серед зернобобових культур в Україні найбільш поширені горох. люпин, вика, менше – соя, соче­виця. квасоля, боби. чина та ін. Середня урожай­ність зернових становить 32,1 ц з одного га.

65. Технічні культури України, іх стр-ра і вплив на формування спеціалізованих АПК

Частка технічних культур – 11,1% посівних площ. Осн. техн культурами в У. є цукрові буряки, соняш­ник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини.

Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 12 % посівних площ техні­чних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4 посівів цукрових буряків. Найбільшою концен-тра­цією посівів характеризуються Вінницька, Хмельни­цька, Терно-пільська. Черкаська та Чернівецька об­ласті. Решта посівів знах. в північному Степу, пів­денному Поліссі та Передкарпатті. Україна — най­більший бурякосіючий ареал у світі. Валовий збір цукрових буряків у 1995 р. становив 29,6 млн т.

Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в північному і централь­ному Степу.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в пе­редгір’ях Карпаті Найбільші посівні площі під льо­ном-довгунцем знаходяться в Жи-томирській, Черні­гівській, Київській, Рівненській, Львівській, Во-линсь­кій та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях.

Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатгі та Придністров'ї.

Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.

3 ефіроолійних культур вирощують троянду, м'яту, коріандр, лаванду, кмин. 3 лікарських най­більш поширені шавлія, валеріана, звіробій, бела­донна, ромашка та багато інших.

66. Тваринництво України, його значення, галузева стр-ра

Тваринництво не тільки постачає населенню ви­сокоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів.

Свинарство набуло переважного розвитку в ра­йонах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоп­лярства. промислової переро-бки сільськогосподар­ської сировини, фуражного зернового госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.

Птахівництво — одна з найвисокопродуктивні­ших галузей тва-ринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш механізована та автоматизо-вана га­лузь тваринництва, що дає змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на те­риторіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенден-ція до на­ближення його до споживача будівництвом птахо­фабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачан­ням концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз (у 1995 р.). У степо­вих областях вівчарство має тонкорунну і напівтон­корунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.

Не втратила свого значення і така галузь, як ко­нярство. Пого-лів'я коней становить в Україні ме­нше, ніж 1 млн.

інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових областях, зокрема в захі­дних.

Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісо­степу і Карпатах.

Ставкове рибництво має найвищу продуктив­ність у лісостепо-вих та карпатських областях.

Певного розвитку набуло шовківництво (розве­дення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.

На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кор­мові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а та­кож транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-пато­кової промисловості.

67.Цукробуряковий комплекс України, передумови розвитку, принципи і регіональні особливості розміщення .

Основна технічна культура України — цукровий буряк. Це одна з найцінніших культур нашого землеробства. Україна — сві­товий виробник бурякового цукру, який за обсягами його вироб­ництва поступається лише Франції. Саме від реалізації буряково­го цукру наша країна традиційно отримує значний прибуток, який становить близько 70% від реалізації всіх продовольчих товарів.

Цукровий буряк — теплолюбива культура, яка потребує бага­то сонячних днів і багато води. У зв'язку з цим її можна вирощу­вати в районах, де кількість атмосферних опадів не менше ніж 500 мм за вегетаційний період, а також в районах зрошувального землеробства, її вегетаційний період становить 125—160 днів, сума активних температур — 2200—2800 . Цукровий буряк дуже вибагливий до родючості грунтів. Кращі врожаї отримують на чорноземах, перегнійно-карбонатних суглинкових грунтах. Ви­рощування цукрових буряків — трудомістке виробництво. Тому при розміщенні посівів цукрових буряків, крім природних умов, враховуються і економічні: наявність трудових ресурсів, перероб­них підприємств та транспортна забезпеченість. Такі умови є в Лісостеповій зоні України. Все це пояснює концентрацію посівів цукрових буряків саме в цій зоні, особливо в її правобережній час­тині (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопіль­ська, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Волинська, Житомир­ська області), а також в лівобережній (Полтавська, Сумська, Хар­ківська, Чернігівська області). В Лісостепу сконцентровано 80% посівів цукрових буряків України. Ця зона дає майже 70% всього валового збору цієї культури. Невеликі площі посівів є в північ­ному степу та на півдні Полісся.

Для виробництва 1 т цукру потрібно 9—10 т цукрових буря­ків. Перевезення сировини залізницею на 1 км у 6—7 разів обхо­диться дорожче, ніж перевезення відповідної кількості цукру. Враховуючи низьку транспортабельність цієї сировини, а також те, що вона швидко псується, підприємства з переробки цукрових буряків — цукрові заводи розміщуються поблизу цукробуряко­вих плантацій. Цукрові заводи разом з сировинними базами ста­новлять елементарні агропромислові утворення.

68. Сучасні проблеми і перспективи розвитку с/г України.

За останні роки у с/г в-ві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рос-линництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби до-сягло критичної межі при значному зниженні його продук-тивності. Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних по-треб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. По-ряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висо-кокваліфікованими кадрами. У перспективі з метою подолан-ня кризових явищ в агропромисловому комплексі України по-ряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розви-тку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилен-ня державного регулювання щодо фінансового стану підпри-ємств. Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропроми-слового в-ва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання с/г продукції. У найближ-чій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охо-рони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землероб-ства. Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх в-ва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях
розвитку сільського господарства практично вичерпався. То-му у подальшому він може здійснюватися лише на основі ши-рокомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаю-чих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

69.Соціальний комплекс України, його суть, г-ва структура і регіональні особливості розміщення.

До складу СК входять соц сфера(сфера послуг) та виробництво товарів народного споживання(насамперед легка промисловість).

У зростанні життєвого рівня населення велика роль належить соц сфері, яку становлять: житлове і комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, система побутового обслуговування населення, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура і спорт. За своїм призначення всі вони істотно впливають на вирішення основних соц-ек завдань. Основне значення соц сфери полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури.

Роль СК у сусп розвитку визначається 2 головними функціями:1)завдяки його функціонуванню ств комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширенного відтворення робочої сили;2)заклади і підприємства цього комплексу забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Соц сфера складається з 2 комплексів:соц-культурного і матеріально-побутового. Соц-культурний комплекс включає галузі, пов’язані із відтворенням головної продуктивної сили сусп, відновленням її працездатності і зміцненням здоров’я, з формуванням людського капіталу.

Освіта. Забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення. Дошкільні заклади: наприкінці 1997р в Україні налічувалось понад 18тис постійних дошкільних закладів, у яких перебувало близько 1,2млн дітей. Основним видом навчально-виховних закладів є середня загальноосвітня школа 3 ступенів. На поч 1999/2000 навчального року в Україні функціонувало 21,9тис шкіл, у яких навчалося понад 7млн учнів. Активно розвиваються новф види навчальних завдадів – гімназії, ліцеї таколегіуми.У 1998р в Україні функціонувало 224 гімназії, 206 ліцеїв, у тому числі 20 колегіумів, де навалось понад 200тис учнів. У 1998р в Україні працювало 246 вечірніх(змінних) шкіл, у яких навчалися майже 140тис учнів. Розгалуженою є мережа дитячих музичних шкіл, а також мистецьких, художніх та хореографічних шкіл, у яких навчається більш як 300тис учнів. Вища освітаУкраїни представлена 660 навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації, в яких навчається близько 526тис студентів, з них на денному відділенні – близько 400тис. Крім того, в Україні функціонує 280 вищих закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, в яких навчається більш, ніж 1,1млн студентів. Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території України. Найбільше закладів вищої освіти, зокрема ІІІ-IV рівнів акредитації, сконцентровано в Харкові, Києві, Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Львові.

Культура. До цього комплексу входять підприємства, що виробляють товари культурного та інформаційного призначення, самі об’єкти культури і мистецтва установи і організації засобів масової інформації. Наймасовішим закладом культури України є бібліотеки, кількість яких у 1997р становила більше, ніж 21,5тис. Своєрідними центрами культурного відпочинку населення є клубні установи, яких на кінець 1997р налічувалось понад 21тис, у тому числі у сільській місцевості – 18тис. Кінообслуговування в Україні представлено 10,8тис кіноустановок з платним показом , а кількість відвідувань кіносеансів за рік перевищує 7млн. Їз заг кількості музеїв – 118 краєзнавчих, 119 історії і археології, 59 мистецтвознавства, 42 літературних. Кількість театрів в Україні зростає. У 1997р в країні функціонувало 130 професійних театрів, у тому числі оперети та балету – 7, драми та музичної комедії – 85, дитячих та юного глядача – 38. найбільше професійних театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві та АР Крим, а державних музеїв – у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Чернігові, Донецьку.

Охорона здоров’я. Включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та ін медичні установи, різні види соц забезпечення, відпочинку і фізичної культури. В Україні налічується 3,4тис лікарняних закладів. Найвищий рівень забезпеченості населення лікарнями в Києві, АР Крим, а Одеській, Львівській і Харківській областях. В Україні діє значна кількість спортивних споруд, спортивних організацій, товариств, клубів тощо. Кількість стадіонів становить понад 1тис, спортивних залів – 15тис, футбольних полів – 20тис. Найбільшого поширення набули ігрові види спорту, в яких укр спортсмени мають євр і світову славу,- футбол, баскетбол, волейбол тощо.

У СК важливе місце посідає рекреаційне господарство, до якого належать санаторії, курорти і пансіони, будинки і бази відпочинку, санаторії-профілакторії, туристичні бази тощо. У його структурі переважають лікувально-оздоровчі заклади. Найбільше рекреаційних закладів у Криму, Карпатах та узбережжі Чорного і Азовського морів.

Важливу роль в СК відіграють побутові послуги(житлово-комунальні, побутового обслуговування, торгівлі і громадського харчування тощо), які сприяють збільшеню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культурного побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього господарства. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10000млн м2 заг площі житла, у тому числі держ, колективний фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292млн м2, а решта – знаходиться у приватній власності громадян. Краща забезпеченість населення житло у міських поселеннях луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Черкаської обл., а в сільській місцевості – у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській обл.. Поліпшується якість як жилих, так і допоміжних приміщень. З’вилося більше жилих кварталів та суспільних центрів, які мають виразні архітектурні рішення. За рівнем благоустрою жилі приміщення в міських поселень і сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Обсяг житлового будівництва в останні роки знизився. За останні роки структура в-ва основних видів побутових послуг в Укр поступово приводиться у відповідність до структурних змін в потребах населення. У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічні обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництва житла, пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури тощо. Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні обл. Укр. Складовою Ск є комплекс торгівлі і громадського харчування, що задовольняє перш за все особисті потреби населення. Торгівля поділяється на оптову і роздрібну. Під-ства оптової торгівлі закуповують у виробників великі партії товарів і тому концентруються у великих містах і промислових центрах. Крамниці роздрібної торгівлі продають товари безпосередньо кожній людині. За останні роки їх мережа різко зросла. Найвищі показники роздрібного товарообороту на одну людину х – ний для міста Києва, АРК, Донецької, Харківської. Запорізької, Одеської і Львівської обл.. Головним джерелом товарних ресурсів є промисловість. Останнім часом зросла мережа громадського харчування, особливо швидкого обслуговування. Важливе соціально-ек. значення набуває транспорт, в якому переважає питома вага послуг автомобільного та повітряного пасажирського транспорту й стійкого зниження залізничного і водного. В Укр. функціонує широка мережа (понад 17 тис.) під-ств зв’язку та їх відділення. Комплекс зв’язку включає всі види зв’язку, радіомовлення і телебачення. В перспективі слід розвивати телефонний зв’язок в першу чергу в сільській місцевості, підвищувати рівень автоматизації, запроваджувати більш досконалу апаратуру, електронну та сортувальну техніку. Все це сприятиме не лише збільненню обсягу та асортименту послуг, а й підвищенню їх якості.

70Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення і центри основних галузей.

Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка про­мисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій. Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємст­ва яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, на­явність трудових ресурсів та сировини. Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне ви­робництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходя­ться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий ком­бінат). Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вов­ни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівець­кої та Закарпатської областей. Лляна промисловість України розвивається на власній сиро­вині. Підприємства — основні виробники лляної продукції зосе­реджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівсь­кій областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Шовкова промисловість України, що значною м


5290750101613455.html
5290775820378285.html
    PR.RU™